Серед персоналій видатних представників громадськості, які зробили значний внесок у розвиток освіти, імʼя Тадеуша Чацького займає особливе місце. Це можна пояснити кількома причинами. По-перше, Тадеуш Чацький протягом одного лише десятиліття створив системний феномен – фундування навчальних закладів з боку представників найзаможніших верств населення регіону, пише сайт warsaw1.one. По-друге, йому належить місія реалізації основних засад Комісії народної освіти на територіях, які де-юре належали Російській імперії, але де-факто – залишалися пропольськими ще протягом кількох перших десятиліть 19 століття. По-третє, зібрані Чацьким фундуші на розвиток освіти використовувалися навчальними закладами краю протягом століття по тому. Дізнавайтесь про феномен Летючого університету у Варшаві.
Біографія
Тадеуш Чацький народився в смт. Порицьк на Волині. Мати померла, коли Тадеушу було близько 3 років. Батько, Щенсни Чацький, був одним з найпопулярніших людей того часу, побожний до фанатизму і водночас пристрасний прихильник шляхетських традицій. З дитинства Тадеуш мав гарну памʼять і виявляв завзяття до читання. Він здобув ґрунтовну домашню освіту з класичної літератури, права, латини, німецької та французької мов. Він, не навчаючись у жодному університеті, лише завдяки наполегливій праці й бажанню, став одним із найосвіченіших людей того часу. Знання класиків розвинуло у ньому точність думки і талант оратора. Під впливом польської історії та літератури став палким патріотом своєї вітчизни. Вступ на трон Олександра І та впливове становище його безпосереднього керівника, наставника і приятеля Адама-Єжи Чарторийського, вплинули на успішну просвітницьку діяльність Чацького.
У 1781 році Тадеуш Чацький став практикантом у надвірному коронному суді. Відчуваючи брак необхідних знань, весь вільний час проводив в одній з найбільших у тогочасній Європі бібліотеці Залуських, де під керівництвом відомих істориків студіював право, політичну й історичну літературу. За кілька років ретельної праці його помітили і залучили до впорядкування Коронної метрики й особистого архіву короля.
Збір коштів для навчальних закладів
Аби відкривати нові навчальні заклади, потрібні були кошти. Поняття “едукаційний фундуш” окреслювало у 19 столітті кошти, які виділялися заможними представниками польської громади західних губерній для створення навчальних закладів. Тадеуш Чацький був переконаний у допомозі місцевої шляхти, і його переконаність підтвердилася кількісними та якісними показниками допомоги у сфері освіти. Найбільші едукаційні фундуші того часу припадали на Кременецький (Волинський) ліцей. За майже 10 років активної роботи навчальний заклад піднявся до рівня ліцею. Звісно, такий ріст вимагав серйозних доброчинних капіталовкладень, якими й стали едукаційні фундуші. Для облаштування Волинської гімназії у Кременці у 1803 році було зібрано 415 455 злотих. Тадеуш Чацький став справжнім проповідником доброчинності. Його промови й звертання дали змогу зібрати таку кількість доброчинних коштів, що за десять років дозволило відкрити 85 училищ на Волині, 26 – на Поділлі, 15 – у Київській губернії. Він особисто звертався до місцевих губернаторів з рекомендаційними листами від міністра освіти та А. Чарторийського і збирав кошти на устрій гімназії у Кременці. Крім того, він вклав у цю справу 2/3 свого власного капіталу. Проте спроби Чацького розширити інститут фундаторства спричинили до низки скарг на його освітню діяльність на Волині щодо методів організації шкільництва та фінансових зловживань, які, однак, не завадили розвитку Кременецького (Волинського) ліцею до рівня найзначнішого навчального закладу для поляків Волині у 19 столітті.
У 40-х роках 19 століття почалося “полювання за доброчинцями” – нащадками тих, хто жертвував на розвиток освіти краю під впливом Тадеуша Чацького. Заможне дворянство і шляхта почасти не бажали віддавати свої фундуші іншим. Тому період з 1840 року до 1870-х років можна означити як люстраційний стосовно доброчинних фундушів, заснованих Тадеушем Чацьким.
При цьому доброчинна справа не зійшла нанівець, просто вона перейшла в інший спосіб існування – набагато більш “одержавлений”, законодавчо детально оформлений і значною мірою переведений у фінансово-банківську площину.
Волинська гімназія
Гімназія була доступна для дітей різного віку та соціальних статусів. Так, у період з 1829 року по 1830 рік освіту тут здобували 35 православних, 21 уніат, 524 католики, 10 євангелістів, 11 юдеїв. За походженням вихованці розподілялись таким чином: 524 – з дворян, 17 – з духівництва, 11 – з міщан, 3 – з кріпаків. Завдяки цьому навчальному закладу вдалось змінити думку про переваги домашнього виховання – діти місцевих мешканців стали дітьми держави.
Розпорядок дня, шкільний статут, запроваджений учнівський суд, ретельний підбір викладачів, організація навчального процесу та особисті зусилля опікуна гімназії створили умови для систематичного навчання. Вільними від науки були тільки дні свят. Запізнення до школи без поважних причин могло стати наслідком відрахування. Учням заборонялося все, що відвертало від навчання. Не дозволялось утримувати котів, собак, птахів, і навіть грати у шашки. Аби статки батьків не впливали на відносини між учнями, Тадеуш Чацький застерігав, що не вважатиме за доброго учня того, кого помітить у розкішному вбранні з дорогого сукна. Водночас вихованців усіляко заохочували до науки. За успіхи у навчанні вручалися похвальні листи, кращих учнів відзначали срібними медалями, а найкращих – золотими.
У класах викладали латину, польську, французьку, німецьку мови, арифметику, мораль і географію. Предмети курсів поділялись на головні, додаткові та довільні. Головними були геометрія, алгебра, логіка, історія, польська, латинська та французька мови, словесність, фізика, хімія, вища математика, право, політична економія, статистика та історія літератури. Додатковими вважалися прикладна математика, астрономія, тригонометрія, архітектура, нумізматика і старожитності. Учням на вибір пропонувалися грецька мова, креслення, стародавня географія, практична механіка, музика, співи, танці, фехтування, верхова їзда і плавання. Згодом Чацький запровадив вивчення англійської мови. Він розумів, що знання іноземних мов дасть вихованцям можливість у майбутньому самостійно підвищувати свій освітній рівень. Коли у 1803 pоці Тадеуш Чацький обійняв посаду візитатора, у Подільській, Київській і Волинській губерніях було всього 5 навчальних закладів, а у 1813 році вже 127.
Автор творів
Тадеуш Чацький є автором кількох десятків здебільшого компілятивних праць, “Картина панування Зигмунта Августа”, “Про статистику Польщі”, “Про десятину загалом, а особливо в Польщі та Литві”, “Чи було римське право основою польського та литовського права і чи багато спільних законів та звичаїв ми мали з північними народами?”, “Про монетну справу у Польщі та Литві”, “Про циган”, “Про євреїв”, “Про татар” та інші. Головною ж його працею став трактат “Про литовські та польські закони, їх дух, джерела, взаємовідносини та про те, що міститься в першому Литовському статуті 1529 року, видане Тадеушем Чацьким”, в основі якого лежав рукопис Литовського статуту 1529 року. Не маючи юридичної освіти, лише завдяки широкій ерудиції, Тадеуш Чацький створив монументальний твір, джерело корисних відомостей для істориків, правників, економістів і нумізматів.
