60-ті роки були непростими в історії Польщі. Почалась політична криза, а також країну сколихнула хвиля страйків. Одним з таких заходів був протест студентів Варшавського університету, пише сайт warsaw1.one. У цьому матеріалі ми більш детально розповімо про цю сторінку польської історії.
Передумови
Поштовхом до студентських страйків стала прем’єра п’єси режисера Казімєжа Деймека в Національному театрі Варшави. Це відбулось у 1968 році. Вистава Dziady була негативно сприйнята тодішньою польською владою. Керівництво заявило, що постановка цієї картини є антиросійською, антирадянською та релігійною. Режисера Казімєжа Деймека було терміново викликано на розмову до Центрального комітету. Через декілька днів цю п’єсу було знято з репертуару варшавського театру.
Перша маніфестація відбулась у січні 1968 року після перегляду вистави. Глядачі зібрались біля пам’ятника Адаму Міцкевичу і кричали про те, що вони хочуть й надалі дивитись виставу Dziady, аби вона й надалі була у репертуарі Національного театру Варшави. Варшавці організували мирну ходу під гаслом “Вільне мистецтво! Вільний театр!”. У результаті у протест втрутилась поліція і затримала 35 осіб зі звинуваченням у порушенні громадського порядку. Після демонстрації двоє студентів – Адам Міхнік і Генрік Шлайфер – повідомили кореспонденту французької щоденної газети Le Monde усі подробиці. Потім ці повідомлення поширила польська радіостанція Wolna Europa.
Поширення протестів
1 лютого 1968 році варшавські студенти почали збирати підписи для петиції до Сейму. У заяві йшлось про те, що молодь проти того, аби виставу знімали з репертуару Національного театру Варшави. Протягом двох тижнів у Варшаві було зібрано понад 3000 тисячі підписів, а у Вроцлаві – понад тисячу.
Згодом за рішенням польського міністра освіти було відраховано з Варшавського університету двох студентів історичного факультету. Це був Адам і Генрік, які раніше дали коментар французькому виданню. Юнаки належали до commandos — групи бунтівної молоді, яка виступала за розширення громадянських свобод, насамперед за скасування чи принаймні обмеження цензури та більшу автономію науки й діяльністю університетів.
Через декілька днів після цієї новини у дворику Варшавського університету студенти вийшли на мітинг. До нього долучились більше тисячі осіб. Вони вимагали не порушувати польські демократичні права, а також прагнули повернути на навчання Адама та Генріка. Наприкінці мітингу до університету ввійшла польська поліція. На захист студентів стали два професори. Демонстранти зазнали жорстокого побиття від польських правоохоронних органів. Того ж дня відбулися арешти серед студентської молоді, серед них були Яцек Куронь, Кароль Модзелевський та Адам Міхнік.
9 березня у Варшавському політехнічному університеті відбувся мітинг на підтримку студентів Варшавського університету та засудження жорстоких дій поліції. У відповідь на неправдиву інформацію преси про події в університеті демонстранти спалювали газети і вигукували: “Преса бреше!”. У наступні дні студенти організували акції протесту та демонстрації у Кракові, Вроцлаві, Гданську, Познані, Лодзі, Торуні, Любліні та Катовіце. Ці зібрання найчастіше розганяли представники правоохоронних органів. Варто додати, що деякі старшокласники також брали активну участь у подіях березня 1968 року.
У відповідь на протести польська влада закрила шість навчальних напрямків, зокрема економіки, філософії та соціології. З університету було відраховано 34 студенти. Наприкінці березня 1968 року протести у Польщі були придушені. Тодішня комуністична влада трактувала ці студентські страйки як провокацію польських ворогів.
