Варшавський летючий університет у народі називають жіночим, адже його поява була адресована саме полькам. Саме цей навчальний заклад започаткував польську традицію таємного навчання, пише сайт warsaw1.one. У цьому матеріалі ми більш детально розповімо про феномен цього варшавського університету.
Поява
У другій половині 19 століття у Польщі жінки не мали доступу до навчання в університеті. Цю ситуацію змінив лише акт, прийнятий у 1894 році на Першому польському педагогічному з’їзді, в результаті якого перші студентки розпочали навчання в Ягеллонському, а через два десятиліття – у Варшавському університеті.
Однак до початку освітніх змін варшав’янки мали здатність самоорганізовуватись, тож у столиці з’явились різноманітні таємні гуртки та організації. У 1885 році у Варшаві виник таємний Летючий університет за ініціативи Ядвіги Щавінської-Давидової.
Мандрівні лекції
Спершу цей варшавський навчальний заклад вважався у суспільстві неформальною вищою освітньою школою. Згодом його прозвали летючим університетом через те, що досить часто змінювалось місце викладання. Завдяки появі цієї таємної організації вдалось об’єднати різноманітні гуртки в одну установу. Коли виникла підпільна форма навчання, воно стало ефективним і динамічним, в тому числі й у фінансовому плані, оскільки за один предмет була введена плата від двох до чотирьох рублів на місяць. Це дозволяло платити викладачам плату від трьох до п’яти рублів, від якої звільнялися найменш заможні студенти. Раніше за участь у лекціях також брали певні суми, але фінансова сфера, як і самі заняття, залишалася несистематизованою та розпорошеною, тобто як такої фінансової політики не існувало.
У Летючому університеті навчалась понад сотня варшавців, але попри це він й надалі залишався таємним. Більшість занять проводили у приватних квартирах. Деякі лекції, насамперед із суспільних наук, перебували під особливим наглядом влади. Заняття, які влада вважала небезпечними, повинні були проходити на постійних локаціях. Тож квартири використовували як місце, де можна було поділитись більш детальною та важливою інформацією. Інколи Летючий університет виходив і за межі домашніх умов – в межах викладання хімії, наприклад, організовувалися таємні заняття в лабораторіях та педагогічні стажування.
Викладачі та випускники
З кожним роком навчальна програма Летючого університету збільшувалась. Спершу переважали заняття спрямовані на вивчення природничих галузей науки. Згодом з’явилась філософія, педагогіка, лінгвістика, потім також право, економіка та соціологія. Колектив викладачів складався з майже видатних імен, таких як еволюціоніст і засновник львівської зоологічної школи Юзеф Нусбаум-Гілярович, попередник польської соціології Людвік Кживіцький, енциклопедист та історик літератури Пьотр Хмєловський, громадський діяч, а згодом економіст незалежної Польщі Станіслав Норблін тощо. Також чимало видатних польських особистостей були студентами Летючого університету. Чимало варшавської молоді говорило про те, що якість освіти у таємному навчальному закладі є вищою, ніж у Варшавському університеті. Здебільшого навчання у цій освітній установі тривало до шести років. Протягом цього часу школу закінчили аж п’ять тисяч жінок.
Польські активістки прагнули, аби варшавські жінки могли вільно здобувати вищу освіту. У Летючому університеті на заняттях обговорювали жіночі й емансипаційні питання. У 1905 році Летючий університет було перетворено на ліцензійне Товариство наукових курсів, яке після відновлення Польщею незалежності поступилося місцем Вільному польському університету.