Об’єднати мистецтво, політику та критичний дискурс на своїх сторінках вдалося польському щоквартальнику Wakat. Ставши платформою для обміну думками та ідеями, він посприяв розвитку соціальних та культурних ініціатив у країні, пише warsaw1.one.
Історія заснування та розвитку Wakat
Щоквартальник Wakat був заснований у 2006 році у Варшаві. Ініційований Староміським будинком культури, він поставив за мету створити платформу для творців музики, кіно, театру, а також візуального та образотворчого мистецтва. Його головним принципом стала міждисциплінарність, що мала руйнувати кордони між різними культурними мовами та сформувати цілісний художній простір.
Перший випуск щоквартальника Wakat продемонстрував свою амбітну редакційну політику. Передусім він зосередився на різноманітній та експериментальній поезії у пошуку нових форм та змісту. Особливе місце у випуску посіли поетичні добірки лауреатів конкурсу імені Тадеуша Пайбоса, зокрема Маріуша Аппеля, Рафаеля Сконечного та Чеслава Маркевича. Читачі мали змогу оцінити ґрунтовний підхід до літературної критики з аналізом творів таких авторів, як Анджей Сосновський, Роберт Круль та Томаш Ружицький. Зберігаючи міждисциплінарність, журнал охопив також статті про театр Йоанни Мюллер та візуальне мистецтво Міхала Суфіна.
У 2013 році щоквартальник Wakat містив не лише літературні досягнення, але й глибоке соціальне занурення в актуальні теми. Одним з його центральних тематичних векторів став феміністичний дискурс та гендерна проблематика. Про це свідчили такі матеріали як «Co dalej, feministki?» та «Wiwisekcja (która) ciąży» Марії Циранович, а також «Solidny pater-noster od matki anarchii» Йоанни Мюллер. Водночас екологічна проблематика була відображена у таких матеріалах, як «Wstęp do końca świata» Міхала Каспшака та «Wirus zostanie nazwany: kornik drukarz» Павла Козьола.
У 2021 році новий директор Староміського будинку культури Мартин Ясінський вирішив припинити співпрацю з редакцією Wakat. Група редакторів, авторів та читачів звернулися з відкритим листом із закликом створити належні інституційні та економічні умови для продовження його діяльності. За цей час журнал став активним учасником колективних дебатів у питанні соціальних змін. Не бажаючи залишатися осторонь, він висловлював критичне ставлення до теперішньої економічної та класової нерівності. Так, щоквартальник довів потребу у своїй присутності у польському інформаційному просторі.
На початку 2022 року редакція Wakat зустріла свою аудиторію новими подіями. Разом з Fundacja «Naprzód» вона організувала семінар під керівництвом Йоанни Беднарек. На ньому особлива увага була приділена темі повернення народної історії та народного гніву. Захід охопив рефлексію над емоційними реакціями, які історично були маргіналізовані у політичних та культурних осередках. У цьому контексті були обговорені книги таких авторів, як Радек Рак, Кацпер Поблоцький та Міхал Раузер.
Визнання та значення діяльності Wakat
Щоквартальник Wakat підтримав новаторські та нетрадиційні підходи до висвітлення творчості. Близько 600 авторів взяли участь у його створенні, серед яких були не тільки письменники та критики, але й публіцисти, науковці, аудіовізуальні митці та активісти. До них належали Матеуш Андала, Луїза Андраде, Зофія Балдига, Марія Циранович, Лукаш Диновський, Єжи Ярневич та інші. Редакція співпрацювала з багатьма установами, організаціями та неформальними рухами, зокрема з Fundacja Strefa Zieleni, Fundacja «Strefa Wolnosłowa», Fundacja «Naprzód», Instytut Badań Literackich Polskiej Akademii Nauk та Centrum Sztuki Współczesnej.
