Він був польським митцем, очільником Варшавського художнього товариства. Мова йде про скульптора Леопольда Васильковського, пише саайт warsaw1.one. У цьому матеріалі ми більш детально розповімо про творчість польського культурного діяча.
Юність
Леопольд Васильковський народився у 1865 році у Любліні. Згодом з родиною він перебрався до Варшави, де почав робити перші кроки у мистецтві. У 80-х роках юнак відвідував заняття з малювання, які викладав Войцех Герсон у польській столиці. У 1890 році Васильковському випала можливість навчатись за кордоном, а саме в Академії Жуліана в Парижі, а також у майстернях скульптора Дені Пюеша та художників Адольфа Бугро та Беніаміна Констана. Згодом Леопольд відправився у мистецьку подорож до Італії.
З цих фактів можна припустити, що молодість майбутнього скульптора була насиченою та дуже цікавою. Він з головою поринув у мистецтво, у справу, яка була так йому до вподоби. Свою молодість, як і все життя, Леопольд присвятив творчості.
Творча діяльність
У 1903 році Леопольд повернувся до Варшави і вже оселився тут назавжди. Його мистецькі справи у столиці йшли вгору. У 1906 році Васильковський став президентом Варшавського художнього товариства, а також членом Товариства заохочення образотворчого мистецтва та Товариства Rzeźba.
Як скульптор Леопольд дебютував ще у 1889 році. Саме тоді він взяв участь у виставці в Zachenta, де була показана його теракотова “Голова фарисея”. Повернувшись до Варшави, він взяв участь у скульптурному конкурсі, оголошеному TZSP, і отримав почесну відзнаку за свою гіпсову “Голову утопленика” (сучасна назва “Голова людини”). Це був бюст юнака, витягнутий з води, який критикували в оглядах після виставки через те, що він був занадто натуралістичний.
У 1894 році Васильковський побував у Львові, де створив гіпсову скульптурну групу під назвою “Я тебе люблю”, яка вражала своєю величиною. Цю роботу також критикували за надто пряме вираження пристрасті двох закоханих, чиї оголені фігури скульптор зобразив замкненими в пристрасному поцілунку. Наступного року Леопольд створив реалістичну скульптуру “Робітник”. Згодом ця його робота стала прикрасою палацу Шленкер у Варшаві.
У 21 столітті Леопольд Васильковський відомий насамперед як автор надгробних пам’ятників. Більшість його робіт можна знайти на Повонзківському кладовищі у Варшаві. Скульптор розробив надгробки та епітафії митцям, науковцям, громадським діячам та представникам суспільної еліти. Його перша така робота була для померлої дружини відомого художника Владислава Подковінського. Також надгробні скульптури, виконані Васильковським, розташовані на Личаківському кладовищі у Львові.
У 1915 році Леопольд виконав досить незвичну роботу для своєї кар’єри. Він створив скульптурне оформлення Святих воріт. Вони були встановлені на Повонзківському кладовищі. Його головним елементом була монументальна фігура лицаря – римського легіонера, який мав шолом зі шлейфом. У лівій руці він тримає щит, а в правій — меч, встромлений у тіло вбитої змії. Цей пам’ятник було виконано в стилі неокласицизму з елементами модерну.
Серед автономних скульптур Васильковського найцікавішими, безсумнівно, були “Поет і природа” 1909 року та “Ув’язнена думка” 1919 року. Жоден з цих проєктів не зберігся. До епізодичних форм творчості Васильковського належать прикладне мистецтво і малюнок. Художник виготовив срібну скриньку, яку подарував Генрику Сенкевичу, та бронзову пам’ятну дошку у вигляді пергаментної грамоти на честь доктора Кароля Бенні. У 1929 році Леопольд Васильковський помер у Варшаві.