Владислав Дзевульський — польський науковець, чия діяльність стала важливим етапом у розвитку астрономії на початку ХХ століття. Його дослідження небесних тіл та нові методи вимірювань не тільки сприяли точнішим спостереженням, а й проклали шлях до нових наукових підходів у вивченні космосу. Дзевульський активно виступав за розвиток астрономічної освіти та досліджень, зокрема в умовах, коли ресурси були обмеженими. Його діяльність сприяла створенню наукових інститутів, що дозволило Польщі зайняти гідне місце в міжнародній науковій спільноті, пише сайт warsaw1.one.
Про родину Дзевульських
Євгеніуш-Клеменс Дзевульський — відомий польський натураліст. Він був науковим співробітником Головної школи у Варшаві. Брав активну участь у фізико-географічних дослідженнях.
У Євгеніуша та його дружини Анели було семеро дітей. Подружжя прищеплювало дітям любов до науки. Деякі з них стали успішними та відомими людьми. Син Стефан був юристом та економістом, син Вацлав — фізиком, донька Марія — художницею-оформлювачкою, донька Євгенія — економісткою. А син Владислав, який народився 2 вересня 1878 року, прославився як астроном.
Здобуття освіти та наукова діяльність
Після закінчення класичної гімназії Владислав Дзевульський вивчав математику та фізику у Варшавському університеті. Випустився з нього в 1901 році, здобувши срібну медаль та ступінь кандидата наук. Цікавість Дзевульського до астрономії проявилася ще під час студентських років, коли він активно досліджував астрономічні явища під час стажування в Геттінгенському університеті.
З 1903 року варшав’янин почав працювати в Кракові в Ягеллонському університеті. Він займався науковими дослідженнями та читав лекції на кафедрі астрономії.
У 1906 Дзевульський захистив докторську дисертацію, яка була присвячена впливу гравітаційних збурень на орбіту Ероса, викликаних Марсом. Вікові збурення — це повільні зміни орбіти небесного тіла під впливом гравітації інших планет. Вивчення таких змін є важливим для точного прогнозування руху астероїдів і планет у Сонячній системі.
З 1909 по 1919 Дзевульський працював в астрономічній обсерваторії Ягеллонського університету. Займався спостереженнями небесних тіл.
У 1920 році Дзевульський почав працювати в Університеті Стефана Баторія у Вільнюсі. Спочатку був доцентом. Потім став професором. У 1921 обійняв посаду декана факультету математики та природничих наук. У 1924 очолив університет, а в 1925 працював у ньому проректором. Під час роботи в закладі освіти польський науковець ініціював створення астрономічної обсерваторії та керував її діяльністю.
Під час нацистської окупації Владислав Дзевульський продовжував навчати студентів попри заборони нової влади. Разом з колегами забезпечував діяльність підпільного польського університету в місті Вільнюс.
Вплив на розвиток науки в Польщі в післявоєнні роки
У 1944 році, коли Червона Армія після Півніцької звільнила Вільнюс від нацистської окупаційної влади, Владислав Дзевульський та інші польські науковці повернулися до Польщі. В той час ситуація в науковому середовищі країни була складною. Вчені шукали можливість поліпшити її.
У 1945 завдяки спільним зусиллям польських вчених у Торуні з’явився Університет Миколи Коперника. Перші 2 роки його проректором був Владислав Дзевульський. Варшавський вчений також брав участь у створенні Півніцької астрономічної обсерваторії. У повоєнний час вона стала важливим науковим центром для астрономічних досліджень у Польщі. Ці події були ключовими в кар’єрі Владислава Дзевульського, оскільки він допоміг закласти основи астрономічної науки в Польщі після закінчення Другої світової війни.
Вшанування пам’яті
Владислава Дзевульського не стало 6 лютого 1962. Щоб вшанувати пам’ять про видатного астронома, його ім’ям назвали планетарій та одну з вулиць у Торуні. На честь науковця названі об’єкти не тільки на Землі. У квітні 2004 Міжнародний астрономічний союз присвоїв назву «Дзевульський» одному з астероїдів. А ще в 1970 році прізвище польського астронома стало назвою одного з кратерів на Місяці.
Кратер Дзевульський — це западина, яка утворилася на поверхні супутника Землі після падіння метеорита. Розташований він на зворотному боці Місяця, який неможливо побачити з Землі. Поверхня кратера зазнала значної ерозії через численні удари метеоритів. У зв’язку з цим форма западини поступово змінювалася. Всередині видно сліди менших кратерів, які утворилися пізніше.
Наукова та просвітницька діяльність Владислава Дзевульського мала значний вплив на розвиток астрономії в Європі. За роки наукової діяльності він опублікував понад 200 праць. Його дослідження в галузі небесної механіки, особливо впливу гравітаційних збурень на орбіти астероїдів, дозволили значно поліпшити точність астрономічних спостережень. Завдяки своїм працям і відкриттям Дзевульський не лише вплинув на розвиток науки того часу, а й створив фундамент для нових підходів у вивченні космосу. Спадщина Дзевульського живе не тільки в його відкриттях, але й у тому, як вони продовжують надихати наступні покоління науковців на вдосконалення методів дослідження та пошук явищ, які до цього часу не відкрили.