У Варшаві перші кав’ярні з’явились у 18 столітті. У цих місцях зазвичай збиралась місцева еліта, а також майбутні польські поети, які надихались атмосферою польських закладів, пише сайт warsaw1.one. У цьому матеріалі ми більш детально розповімо історію варшавських кав’ярень.
Поява
У 1724 році у Варшаві відкрилась перша кав’ярня. Зазвичай її відвідували саксонські придворні. Згодом схожі кафе з’явились у інших районах міста. У цей час кава була чимось незвичним для місцевих, адже в деяких колах це був заборонений напій. Спершу каві надавали перевагу заможні варшавці, а згодом і прості люди. Зважаючи на це, у Варшаві з’явились кафе розраховані на різну клієнтуру. До прикладу, дешевші заклади пропонували кавовий erzace, інші пропонували й більш вишукані напої – mazagran (холодна кава з цукровим сиропом і ромом), orszada (напій із меленого мигдалю, звареного з молоком і цукром) або grenadino (підсолоджений гранатовий сік).
Згодом у Варшаві стали популярними кав’ярні у садах. Першим закладом такого типу була “Wiejska Kawa”, заснована пані Нейберт. Варшавці дуже полюбляли це місце. Взимку місцеві, які йшли на ковзани, завжди зупинялись у цій кав’ярні, аби випити зігріваючого напою. Влітку діяли сезонні майданчики, які були платними. У цих кав’ярнях, окрім кави, шоколаду чи алкоголю, відвідувачі могли насолодитися різноманітними атракціонами: театром чи виставами жонглерів, концертами чи феєрверками.
Літературна кава
20-30-ті роки 19 століття були дуже знаковими для польської літератури, адже саме у цей період почали творити чимало поетів та письменників. У літературному житті Варшави значне місце посідали кав’ярні, де збиралось багато молоді, письменників і культурних діячів. Для поетів-романтиків та інших вільнодумців кав’ярні слугували літературними осередками, яких у Варшаві було небагато. Досить часто вони організовували зустрічі за горнятком кави, аби поділитись власною творчістю.
Представники класицизму збиралися здебільшого в закладі Pod Kopciuszkiem на вулиці Długiej, який діяв з 1819 року. Його власником був Юзеф Балді. Також кав’ярню відвідували люди, пов’язані з театром, зокрема актори та рецензенти Towarzystwie Iksów. Ще одним чудовим місцем для майстрів пера було кафе Dziurka. Таку назву обрали через те, що у закладі були дуже маленькі вхідні двері. Зазвичай у цій кав’ярні обговорювали поезію, а також грали в більярд.
Варшавські письменники збирались у квартирі пані Бжезінської. Здебільшого у цьому місці перебували люди похилого віку та наукова молодь. Також тут були всі періодичні видання для читання, і хоча палити люльку було заборонено, смачна кава та пунш заманювали людей у цей тихий куточок.
Також чимало журналістів полюбляли ходити у кав’ярні. Вони взяли на озброєння таку модель роботи: сидіти в кафе й шукати теми. Натомість у 21 столітті багато працівників медіа гортають соцмережі, аби віднайти інфопривід. Ще варшавські журналісти були постійними відвідувачами помешкання Wawrzyniec Tosio, де теж їх пригощали кавою.
А у кафе Honoratka збиралось чимало варшавських чоловіків. Спершу це була лише філіжанка кави, чарка пуншу та тиха розмова під криївкою. Але згодом на цих зустрічах звучали патріотичні вірші, почали читати й декламувати, співати народні пісні. Саме на цьому започатковувались політичні переговори й поширювалися численні новини. Постійними гостями цього закладу були Шопен, Маврицій Мохнацький, Северин Ґощинський, Пйотр Висоцький, Людвік Набеляк тощо. Власниця закладу Гонората Цимерманова подбала про культурну атмосферу закладу та платила музикантам, але багато відвідувачів приходили сюди насамперед для розмови. Згодом ця кав’ярня стала центром політичного заколоту під час Листопадового повстання. Тут зіткнулися різні угруповання, які поширювали все більш радикальні ідеї.
Варшавська молодь, яка входила у літературне життя міста, відвідувала менш розкішні заклади, ніж їхні старші колеги. Більшість із них були етнографами-аматорами, тож прагнули бути простими і ближчими до народу. Їхнім улюбленим місцем був заклад Między Parkanami, де подавали різноманітні напої та закуски.
Саме у таких закладах митці творили історію. За горнятком кави записували нові ідеї, ігнорували попередніх письменників і з ентузіазмом говорили про задуми для майбутніх композицій. Станом на 19 століття у Варшаві було визнано кав’ярню другим за популярністю типом закладів харчування. Загалом їх було у місті 146. Але все-таки значну прихильність у Варшаві мав більярд. Цю розвагу пропонували 92 заклади. Також чимало кав’ярень були цілодобовими, що неабияк подобалось містянам.
У 19 столітті чимало варшавців збирались у молокозаводах. Це було щось середнє між кафе та молочним баром, де подавали свіжі сільські продукти та різноманітні напої. За філіжанкою сільської кави чи склянкою кефіру бурхливо дискутували молодопольські поети, борці-соціалісти та філософи.
Загалом кожне літературне покоління Варшави мало своє особливе місце, де творило та ділилось власним досвідом й творчістю.