Адольф Суліговський був видатним польським правником, який брав безпосередню участь у становленні адвокатури Польської держави у 19 столітті. За свою патріотичну позицію та незгоду з російським режимом на довгі роки був позбавлений права займатися адвокатською діяльністю. І лише в незалежній Польщі зміг повернутися до своєї професії. Повідомляє «warsaw1.one».
Становлення адвокатури в Польщі
З поверненням незалежності Польщі був прийнятий регламент «Про тимчасовий статут адвокатури польської держави». Прийняте законодавство мало неабияку актуальність у розбудові судової системи країни, адже незалежна судова влада не існувала без незалежної адвокатури.
Нововведенням прийнятого регламенту стало створення Rady Naczelnej. Організація наділена певними завданнями в структурі колегії адвокатів. Однак, компетенція та спосіб відбору членів Ради адвокатів Польщі зазнали суттєвих змін з моменту її заснування.
Rady Naczelnej була зразковим органом в системі адвокатури. Як приклад, прототипи інституції з’являлися й в інших європейських країнах. Наприклад, в Україні Раду адвокатів створили лише у 2012 році.
Слід зазначити, що в другій половині 19 століття – на початку 20 століття адвокатура вважалася найсильнішим осередком польської інтелігенції. Адвокати не лише безпосередньо займалися захистом інтересів громадян, але й засновували бібліотеки, видавали журнали, відкривали громадські салони.
Робота адвокатів в епоху русифікації
Окрім цього адвокати мали велику прихильність в тодішньому польському суспільстві, оскільки займалися політичним захистом. Навіть при російській владі полякам не заборонялися слідувати духовному чи правничому покликанню – бути адвокатами. Однак, обіймати посади суддів, прокурорів та чиновників могли виключно росіяни.
Незважаючи на тотальну русифікацію, робота в адвокатурі на кінець 1870-х років приносила задоволення. Серед польських адвокатів панувала самосвідомість, тому вони навіть створили орган таємного самоврядування Kasa Pomocy Adwokatom Przysięgłych.
Популярними у Варшаві стали адвокатські салони, серед яких – «п’ятниці в Адольфа Суліговського» та зібрання в Олександра Краушера.
Проявом спільного професійного духу, що переріс в національну маніфестацію був похорон відомого столичного адвоката Генрика Краєвського, який помер в 1897 році.
У Королівстві Польському діяли численні адвокатські організації – Польська спілка адвокатів, Гурток молодих юристів та Юридичне товариство Варшави.
Повернення незалежності Польської держави призвело до розквіту адвокатури. Правники займалися не лише удосконаленням власної професійної структури, але й підготували чимало нормативних актів для незалежної Польщі, що включали й закон про адвокатське самоврядування.
Вступ у юридичну професію та здобуття статусу адвоката
Одним з яскравих представників адвокатури 19 століття був Адольф Суліговський. Він народився 3 березня 1849 року у Варшаві. З дитинства хлопець був здібним до науки. Він спочатку здобув середню освіту в гімназії Любліна, а згодом вирішив пов’язати своє життя з юриспруденцією.
Адольф Суліговський в 1868 році розпочав навчання на факультеті права у Варшавській головній школі. Однак, навчальний заклад закрили, тому він продовжив здобувати вищу освіту в Імператорському Варшавському університеті.
Після завершення навчання молодий чоловік вирішив спочатку спробувати себе у суддівській справі. З цією метою склав іспити й отримав призначення патроном у Варшавському трибуналі.
В 1877 році Адольф Суліговський офіційно отримав ліцензію адвоката. Протягом декількох років він спеціалізувався на галузі права місцевого самоврядування.
1890-ті роки були важкими для правника, адже він втратив доступ до професії. Так, в 1893 році під час виступу в суді він вирішив зачитати промову не російською (як було заведено в той час), а польською мовою. За свій прояв патріотизму Адольф Суліговський отримав сувору догану.
Однак, це не зупинило адвоката і в 1914 році він знову виступив в суді рідною мовою. Цього ж року його остаточно виключили зі списку адвокатів. Правник зміг повернутися до професії лише після проголошення незалежності Польщі.
Наукова та юридична діяльність
Велику частину життя Адольф Суліговський присвятив науковій публіцистиці. Зокрема, він співпрацював зі столичним виданням «Gazeta Sądowa Warszawska», де публікувалися його статті на тему адвокатської етики, засад адвокатської освіти та професійного самоврядування.
За ініціативи Суліговського в 1905 році створено «Товариство власників майна міста Варшави». Протягом кількох років адвокат очолював товариство.
В 1911 році Адольф Суліговський видав польську юридичну бібліографію 19 та 20 століття. Правник зібрав праці юристів Польщі за цей період, які й в сучасному світі використовуються як основне джерело бібліографічної інформації про польські юридичні твори.
Після відновлення Польщею незалежності Адольфа Суліговського знову урочисто внесли до списку адвокатів Варшави. Окрім цього відомий правознавець почав працювати професором у Варшавському університеті, де читав лекції з судової адміністрації та права місцевого самоврядування. Період роботи в університеті був надзвичайно плідним для Адольфа Суліговського, адже він опублікував чимало статей та наукових дисертацій.
З 1919 року адвокат розпочав політичну кар’єру. Зокрема, його обрали депутатом законодавчого сейму. В Сеймі Суліговський займався правовою та конституційною комісією. За ініціативи адвоката було створено також комісію з міських справ. Визначним досягненням Адольфа Суліговського як депутата стало розроблення проєкту Закону «Про правову систему».
В 1920 році адвокат заснував «Союз товариств міської власності в Польщі», який він очолював до 1925 року.
Варто додати, що в Адольфа Суліговського було троє дітей. І лише син Богдан пішов шляхом батька та обрав юридичну професію. Під час німецької окупації Варшави він очолював Таємну адвокатську раду.
Вклад Адольфа Суліговського у розвиток адвокатури Варшави
Дослідники історії 19-20 століття називають Адольфа Суліговського «хорошим юристом, який жив у важкі часи». Адже в роки життя відомого адвоката полякам у Варшаві жилося досить непросто, національна свідомість утискалася у всіх сферах. До того ж практично всюди процвітала русифікація.
Адольф Суліговський був хорошим та кваліфікованим юристом, проте для нього кар’єра не була на першому місці. Він ніколи не прагнув до офіційних титулів та визнання.
Своєю роботою та науковими працями Адольф Суліговський зробив чималий вклад у розвиток політичної системи та суспільної свідомості. Головною мрією правознавця була незалежність Польщі й він послідовно робив все для того, аби мрія втілилася в реальність.
Навіть після поразки Січневого повстання і фактичного придушення всіх польських інституцій Адольф Суліговський продовжував боротися за незалежність рідної країни.
Адвокат проводив широку суспільну діяльність у сфері середнього класу або іншими словами буржуазії. Робота юриста вплинула і на якість політичної системи та розвиток політичних дискусій, що проходили на дуже високому рівні без жодної неприязні чи спроби «помститися» опонентам.
