У школах багатьох європейських країн сексуальна освіта є обов’язковою та комплексною. Її починають вивчати ще в початковій школі. Статеве виховання охоплює не лише біологію, а й теми стосунків, активної згоди, контрацепції та сексуальної ідентичності. У Швеції, Нідерландах, Франції та Німеччині навчальні програми також враховують психологічні та соціальні аспекти, а знання оновлюють відповідно до актуальних викликів.
У Польщі ситуація інша. Сексуальна освіта обмежується кількома уроками в межах предмета «Охорона здоров’я». А організаціям, які займаються просвітництвом з цих тем, у 2023 році заборонено законом співпрацювати зі школами та дитячими садочками. Між прихильниками та противниками статевого виховання в школах точаться суперечки. Однією з тих, хто виступає за впровадження комплексної сексуальної освіти, є докторка гуманітарних наук і вчителька польської мови, етики та філософії Александра Корчак. Вона також відома співпрацею з провідними освітніми й культурними інституціями країни. Як шкодить дітям відсутність повноцінної сексуальної освіти в польських школах, на думку варшавської педагогині, розбираємо в нашому матеріалі на warsaw1.one.
Що не так з сексуальною освітою в шкільній програмі
Александра Корчак уважно стежить за змінами в шкільних програмах і відкрито говорить про міфи довкола сексуальної освіти в Польщі. Вона пояснює, що попри гучні суперечки щодо доцільності статевого виховання, воно не є окремою дисципліною, а лише невеликим фрагментом іншої дисципліни. Сексуальне здоров’я — один із десяти розділів, поряд із фізичним, психічним і соціальним здоров’ям. На нього відведено лише кілька годин на рік. Те, що називають сексуальною освітою в Польщі, за словами пані Корчак, виявляється радше мінімумом життєво важливої інформації, що стосується:
- профілактики інфекцій;
- безпечної поведінки в інтернеті;
- основ контрацепції;
- поняття свідомої згоди.
Найгарячіші для критиків теми, як от сексуальне задоволення, права ЛГБТК+, різні форми сексуальної активності, гендерні стереотипи, вплив таких факторів як хвороба та інвалідність на задоволення сексуальних потреб — взагалі винесено у факультативний блок, тому вчитель може їх взагалі не торкатися.
Корчак наголошує, що в програмі немає пропаганди чи ідеологічних тез — це просто факти, без яких підліткам важко робити усвідомлений вибір. Водночас вона називає парадоксом те, що навіть такий мінімум залишають необов’язковим, тож більшість учнів і далі залишатиметься сам на сам із міфами й чутками, тоді як суспільство обговорюватиме надумані загрози шкільної статевої освіти.
Статистика — аргумент за якісну сексуальну освіту
У травні 2025 року Олександра Корчак як експертка брала участь у засіданні Постійної підкомісії з питань громадського здоров’я Комісії охорони здоров’я Сейму Республіки Польща, де обговорювалася важливість сексуальної освіти. Статистичні дані, які там були представлені, справили на Корчак сильне враження.
Виявляється, що 16% хлопців і 10% дівчат починають сексуальне життя у 14 років або раніше. Серед п’ятнадцятирічних, які вже мали статеві контакти, лише половина хлопців і дві третини дівчат користувалися презервативами. Ще більш тривожний факт: за останні двадцять років рівень знань про ВІЛ/СНІД серед підлітків суттєво впав.
І ще одна цифра, яка зачіпає за живе: середній вік, коли діти вперше стикаються з порнографією, — трохи менше ніж одинадцятьох років. Майже 19% опитаних бачили такі матеріали ще до десяти. При цьому в більшості сімей (58,5%) батьки ніколи не розмовляли з дітьми про ризики чи наслідки перегляду порнографії.
Але Корчак бачить і надію. Приведені на засіданні статистичні дані, продемонстрували, що системна й комплексна сексуальна освіта реально має позитивний ефект:
- відтерміновує початок сексуального життя;
- поліпшує психічний добробут підлітків;
- знижує ризик сексуального насильства;
- готує до усвідомленого батьківства;
- скорочує кількість незапланованих вагітностей серед молоді до 19 років на 30–50%.
На думку Корчак, сучасна сексуальна освіта — це не ідеологія, не щось страшне, як часто лякають медіа. Це практичні знання, які потрібні кожній дитині, щоб безпечно дорослішати, розуміти своє тіло, свої права та межі.
Плюралізм думок — не проблема, а освітній потенціал
Александра Корчак, вважає, що найважливіше в школі — не уникати різних думок, а використовувати їх для ефективного навчання. У різноманітті світоглядів у польському суспільстві, яке багато хто сприймає як проблему, Корчак бачить величезний потенціал для виховання молоді.
Варшавська вчителька ділиться, що на її уроках етики старшокласники вчаться обговорювати складні моральні теми — від аборту та штучного запліднення до прав ЛГБТК+ і сексуальної поведінки. Корчак не нав’язує їм свої переконання. Вона лише дає інформацію, яка допомагає учням відрізняти моральні, правові й культурні норми, самостійно формувати власну думку, відстоювати свою позицію без агресії.
Для Александри Корчак суперечки та різні погляди в класі — не загроза, а шанс навчити учнів критично мислити, розвивати емпатію та відкритість до інших людей. Учителька прагне, щоб молоді люди виходили зі школи з власними переконаннями, а не з нав’язаною думкою. Вона говорить, що підлітки самі прагнуть дискутувати, розбирати складні моральні питання та наводити власні аргументи, бо саме через обмін думками вони вчаться сприймати різноманітність і готуються до життя в багатогранному та демократичному суспільстві. Корчак наголошує на важливості того, щоб етика в школі також була не факультативом, а обов’язковим предметом. Бо на таких заняттях молодь отримує шанс зрозуміти себе та робити усвідомлені вибори в житті.
Коли бракує знань — страждають найвразливіші
Александра Корчак вважає, що новий предмет, у складі якого є й сексуальна освіта, формально існує, але фактично його відвідуватимуть одиниці учнів. І справа не лише у відсутності бажання, а й у тому, що:
- школярі перевантажені уроками, екзаменами, додатковими заняттями;
- розклади незручні;
- бракує інформаційних кампаній, довіри до викладачів.
Водночас дані, з якими Корчак ознайомилася на засіданні Постійної підкомісії з питань громадського здоров’я Комісії охорони здоров’я Сейму Республіки Польща, демонструють, що 88% батьків та 87% 18-річних хочуть, щоб систематичну інформацію про психосексуальний розвиток надавала саме школа. Твердження, що за це повинні відповідати лише батьки, хибне. Багато хто хотів би, щоб ці теми викладали сексологи, психологи, акушери або медсестри. Та навряд вони прийдуть до школи через низькі зарплати, юридичні перепони, брак фахівців. Але базові знання зі статевої освіти могли б давати вчителі біології чи фізкультури після проходження спеціальних курсів. На думку Корчак, це краще, ніж нічого. Школа в межах статевого виховання має лише дати мінімум інформації та навчити дітей шукати перевірені джерела.
Вчителька переконана, що факультативний статус предмета створює величезну нерівність. Найбільше втратять ті, хто й так має найменше ресурсів — діти з бідних родин та учні, що не мають підтримки батьків і зрілих однолітків.
Ціна відсутності якісної сексуальної освіти
Корчак наголошує, що відсутність сексуальної освіти перетворюється на трагедії. Непідготовлені підлітки вагітніють, не можуть отримати допомогу й несуть тягар відповідальності самі. А ще молоді люди наражають себе на ризик зараження хворобами, зокрема вірусом папіломи людини, що веде до розвитку раку шийки матки.
Суспільство останніми роками активно обговорює психосоматику, вплив психічного стану на фізичне здоров’я, наслідки травм і стресу, а також те, що сексуальність має не лише фізичний, а й психоемоційний вимір. Але в Польщі далеко не всі молоді люди отримають цю життєво необхідну інформацію. Багато хто не знатиме правди про власне тіло, ризики близькості, свої права та те, куди звернутися по допомогу. Вони не навчаться відкрито говорити про тіло та рішення, пов’язані з ним, хоча потребують цих знань.