Він один із найвідоміших постатей сучасної педагогіки, яскрава і різнобічна особистість з широкими інтересами, високим почуттям громадянськості, великою любовʼю до дітей. Він, лікар за професією, був журналістом, письменником і педагогом за покликанням. Здається, немає у світі людини, яка б не знала про жертовний подвиг вихователя, який пішов на жахливу смерть заради дітей і разом з дітьми, пише сайт warsaw1.one. Цей вчинок польського педагога – найвищий прояв любові до дітей, підтримки у найважчі хвилини їхнього такого короткого життя. Він щоденно працював у дитячих таборах, у “Будинку сиріт”, інтернаті “Наш будинок”, створених ним у Варшаві, де знайшли притулок діти з вулиці – знедолені, зі складним характером, які мало кому були потрібні у цьому житті. З лікаря-педіатра Януш Корчак виріс у талановитого педагога, чуйного вихователя і старшого товариша дітей. Дізнавайтесь про історію жіночої освіти у Варшаві.
Біографія
22 липня 1878 року у родині польських євреїв Гольдшмідтів народився первісток. Хлопчика нарекли Ершем-Геннриком. Проте близькі називали його Генриком. Свою першу освіту юний Гольдшмідт отримував у російській гімназії у Варшаві. Головними постулатами навчального закладу були строгість і дисципліна. Ще з першого року навчання діти вивчали книги одразу чотирма мовами. Набагато пізніше він принципово переосмислив застарілу систему виховання. Чоловік створив ідеальний заклад для забутих і покинутих, назвавши його “Будинком сиріт”, і прославився на всю країну, а потім і на весь світ під псевдонімом Януша Корчака.
Але у 1889 році Корчака ще не було, так само як “Будинку сиріт” і його ненароджених вихованців. Був лише 11-річний гімназист Генрик Гольдшмідт, який вперше постав перед життєвими труднощами. В його батька, успішного адвоката, автора наукових монографій, Юзефа Гольдшмідта діагностували проблеми з ментальним здоров’ям. Відтоді більшу частину часу глава сімейства проводив у психіатричній клініці. Юзеф так і не вилікувався. Відомо, що останні свої дні життя він провів у лікарні. Тож аби допомогти матері і молодшій сестрі, Генрик почав працювати репетиром. Закінчивши гімназію, юний Гольдшмідт вирішив стати лікарем і вступив у Варшавський університет на медичний факультет. У межах навчальної практики Генрик працював у госпіталях, лікарнях, дитячих єврейських таборах. Спілкування з дітьми приносило йому величезне задоволення. Саме так у лікареві прокинувся педагог.
“Будинок сиріт”
У 1911 році у Варшаві він заснував “Будинок сиріт”. Ідею допомогли втілити у життя численні філантропи. Директор відразу ж поставив першу і головну умову – меценати не повинні втручатися у педагогічну і виховну діяльність керівника. Головна мета діяльності “Будинку сиріт” полягала не у тому, щоб допомогти дітям вижити, а у тому, щоб навчити їх жити.
Крім “Будинку сиріт”, Гольдшмідт співпрацював з іншими дитячими притулками (наприклад, “Нашим будинком” у Білянах). У той час активно публікувався у журналах, писав книги та читав лекції з педагогіки. Влітку 1942 року набрав чинності указ про депортацію “Будинку сиріт”. У той час дітей примусово відправляли до концентраційного табору Треблінка, одного з найстрашніших таборів смерті. За кількістю жертв (їх число коливається у діапазоні 750-810 тисяч) він поступається тільки Освенциму.
Неодноразово Корчаку пропонували відмовитися від дітей та бути вільним він табору. Та він зробив інший вибір. Орієнтовно 6 серпня йому востаннє дали шанс вийти з табору. Та ця дата стала датою його смерті. “Зрадити дітей і пустити їх помирати одних, – сказав учитель, – Це означало б якось поступитися злодійству”. Тож увесь “Будинок сиріт” і їх директор загинули у газовій камері концентраційного табору “Треблінка”.
Педагогічні напрацювання
Головна педагогічна ідея Януша Корчака – це дитина як повноцінна людина і особистість, а тому завдання виховання він вбачав у вільному і гармонійному розвитку її здібностей, формуванні у дусі ідеалів добра, свободи та краси. Важливим елементом виховання він вважав пробудження бажання до самопізнання, самооцінки та самовдосконалення. Про це можна дізнатися з художньо-публіцистичних, педагогічних книг та численних статей у різних періодичних виданнях.
Думки, висловлені польським педагогом, мали великий вплив на розвиток ідей про виховання в усьому світі. Міжнародний Корчаківський рух розпочався вже досить давно і зафіксований на всіх континентах світу. Майже у кожній країні успішно діють товариства послідовників польського гуманіста.
Свій перший доробок, педагогічну працю, книгу “Як любити дитину” Корчак написав в Україні під час роботи у київських закладах для безпритульних та опублікував у 1919 році. Протягом 10 років педагог створив ще три науково-популярних роботи: “Право дитини на повагу”, “Правило життя” і “Жартівлива педагогіка”.
У своїх роботах Корчак повчає, але його голос не звучить як сухе повчання. Його наукові спостереження викладені простою доступною мовою, книги автобіографічні і є безцінним даром багатого педагогічного досвіду їх автора. В основі педагогічних принципів педагога перш за все любов до дитини. Навіть любов до Бога він ставив нижче.
Важливим для розуміння його педагогіки стало опублікування його особистого щоденника. Він вів докладні записи, щоб не загубити жодної думки. Трагічна загибель не дала можливості самостійно опублікувати “Щоденник”. Він побачив світ лише у 1958 році, через 16 років після смерті автора.