У післявоєнній Польщі, зруйнованій і спустошеній, коли людям бракувало не лише їжі та даху над головою, а й відчуття гідності, одна жінка вирішила повернути країні красу. Вона вірила, що навіть серед руїн є місце для елегантності, і що гарно вбрана жінка — це символ відродження. Її звали Ядвіга Грабовська, перша художня директорка легендарного дому моди Moda Polska і жінка, яку згодом назвуть “царицею польської моди”, пише warsaw1.one.
Біографія
Ядвіга Грабовська народилася у 1898 році у Варшаві у заможній родині, де краса й добрий смак були частиною повсякдення. Її мати, Пауліна Ебер, була сестрою відомого архітектора Едварда Ебера, автора численних варшавських кам’яниць і кінотеатру Napoleon. Брат Ядвіги, Едвард Сейденбойтель, займався дизайном інтер’єрів, а батько Станіслав керував будівельним бізнесом. Родина мешкала у кам’яниці Під сиренами на вулиці Маршалковській — справжньому символі заможного довоєнного життя. Ядвіга з дитинства проявляла інтерес до моди та стилю. Мати навчила її витонченості, носіння гарного одягу й загального естетичного смаку.
У дитинстві Грабовська мала власну “кімнату-шафу” з чотирма великими гардеробними. Вона знала кілька мов, цікавилася літературою, перекладала твори Джона Голсуорсі, писала для жіночих журналів і подорожувала до Парижа, де закінчила курси дизайну. Тоді вона ще не планувала стати модельєркою, але зустріч з Коко Шанель змінила її уявлення про моду назавжди.
Перший магазин
Друга світова війна знищила Варшаву і розвіяла мрії багатьох її мешканців. Родина Сейденбойтелів, єврейського походження, потрапила до гетто, але згодом їм вдалося втекти під іменами Аполонії та Станіслава Старжинських. Після війни Грабовська залишилася без засобів до існування й мусила утримувати себе та батьків. Вона ніколи не думала, що доведеться заробляти на життя. Але треба було знайти шлях. Так народився її перший післявоєнний проєкт — магазин “Feniks”. Він був відкритий 1945 року на Маршалковській. Назва символічна — фенікс, що відродився з попелу, як і сама Варшава. У магазині продавали сукні, виготовлені з привезених матеріалів і пожертвування. Згодом з’явилося ательє з кравчинями, що створювали моделі на замовлення. Серед популярних виробів були шкіряні футляри для сигарет з написом “Warsaw lives again” — символом нового життя столиці. Але вже у 1947 році комуністична влада закрила приватний бізнес, і Грабовська втратила все.
Створення Mody Polskiej
Після націоналізації торгівлі Ядвіга отримала роботу у державному підприємстві Moda Damska, яке згодом стало частиною Cepelii. Саме там вона почала створювати колекції та організовувати покази. У 1953 році вона увійшла до організаційного комітету показів моди на Лейпцизькому ярмарку. Згодом ці заходи трансформувалися у Biuro Mody Ewa, яке стало основою майбутнього бренду Moda Polska. У 1958 році, після об’єднання фірм EWA та Gallux-Hurt, народився бренд Moda Polska. Його метою було не лише одягати жінок, а й демонструвати, що навіть у соціалістичній Польщі може існувати мода, здатна конкурувати з паризькою.
Грабовська очолила підприємство як художня директорка. Вона регулярно їздила до Парижа. Повертаючись, створювала власні колекції — адаптацію світових тенденцій до польських реалій. Її покази у Палаці культури або Палаці Примаса перетворювалися на культурні події, де збирався увесь варшавський бомонд. Під її керівництвом у Moda Polska працювали майбутні зірки польського дизайну — Єжи Антков’як, Ірена Біганська, Калiна Паролл, а на подіумах дефілювали найвідоміші моделі 1960-х років.
Мода завжди відображає суспільні й політичні зміни — і Польща 1970-х років не була винятком. Коли до влади прийшов Едвард Герек, у країні настала епоха відкритості, певного економічного послаблення та культурного оживлення. Ці зміни проявилися навіть у тому, як почали вдягатися жінки. На вулицях Варшави, Кракова, Лодзі та інших міст з’явилися жінки у брюках — образ, який ще кілька років тому був майже революційним. Саме Ядвіга Грабовська принесла цю тенденцію з Європи до Польщі. Вона не просто копіювала західні зразки — дизайнерка адаптувала їх до польської реальності, враховуючи обмеженість матеріалів, крою та можливостей виробництва. Брюки почали шити з бавовни, вовни або трикотажу — доступних, але практичних тканин, які дозволяли створювати комфортний і водночас елегантний силует.
У системі, де держава контролювала навіть стиль одягу, Moda Polska стала своєрідним клапаном свободи. Вона дозволяла відчути подих заходу, навіть якщо це були лише інтерпретації паризьких трендів. Грабовська мала неабиякий характер — могла кидати попільничку у чиновника, якщо той не давав грошей на поїздку до Парижа, — але завжди досягала свого. Після візиту до Лондона у 1966 році вона захопилася молодіжною модою. Однак у тому ж 1966 році її відправили на пенсію. Офіційно — через вік, неофіційно — через надто незалежний характер.
Грабовська мала чіткий естетичний образ: її стиль інтерпретували у пресі як “стиль Chanel” — вона носила костюми, шарфи, перли, тюрбани. Називали її “polska Coco Chanel”, “Caryca polskiej mody”. Вона також була вимогливою керівницею, мала сильний характер, чітку позицію щодо того, як мода має служити людськості, елегантності, не просто масовості чи утилітарності.
Особливості одягу
Одяг Ядвіги Грабовської вирізнявся кількома ключовими особливостями, які поєднували естетику, практичність і художню цінність:
- поєднання європейської моди з польськими реаліями. Вона запозичувала тенденції з Парижа та інших модних центрів, але адаптувала їх до доступних матеріалів і потреб польських жінок. Це робило її колекції водночас сучасними і доступними для місцевого ринку;
- елегантність та “людська” масштабність – навіть великі фасони чи багатошарові костюми зберігали почуття пропорцій. Класичні силуети, костюми з тюрбанами та сукні-кімоно підкреслювали жіночність і стриманість;
- висока якість матеріалів – вона працювала з бавовною, вовною, трикотажем і шовком. Шовкові брюки і сукні-кімоно стали своєрідною візитівкою майстерності Грабовської;
- інноваційний підхід до крою та форм – навіть у рамках консервативних силуетів її одяг мав цікаві деталі: вишукані драпірування, незвичайні комбінації тканин і фактур, декоративні елементи, які підкреслювали індивідуальність;
- відповідність соціокультурному контексту – її одяг дозволяв жінкам відчувати себе сучасними, незалежними та впевненими, що було особливо важливим у післявоєнній Польщі.
Спадщина
Після Mody Polskiej Грабовська співпрацювала з іншими брендами (Cora, Modny Strój, Ambasador), але вже без колишнього запалу. Вона писала поезію, спостерігала за розвитком моди й скептично оцінювала нові тенденції. Її вірш про те, що після “дівчинки-гарсонки” світ чекає на “людину”, сьогодні звучить пророче — у добу унісексу та гендерної рівності. Померла Ядвіга у Варшаві у 1988 році. Вона довела, що мода — це не лише про одяг, а про ідентичність, гідність і свободу.
У 2015 році польська письменниця Марта Штокфіш видала біографію “Caryca polskiej mody. Święci i grzesznicy”, що повернула Грабовську в історію культури. Сьогодні її ім’я стоїть поруч з Коко Шанель — жінками, які не просто шили сукні, а творили епохи. Також Ядвіга отримала державні нагороди: Хрест Офіцера Ордену Відродження Польщі (Krzyż Kawalerski Orderu Odrodzenia Polski) та Срібний Хрест Заслуги (Srebrny Krzyż Zasługi) за заслуги у просуванні польської моди за кордоном.