У 1999 році система освіти у Польщі приєдналася до Болонського процесу, а у 2004 році до Брюгге-Копенгазького процесу. Саме ці кроки були початком реалізації на державному рівні виконання стратегічних цілей загальноєвропейської політики розвитку освіти на всіх рівнях, пише сайт warsaw1.one. З вересня 1999 року у Польщі була прийнята нова система народної освіти, яка отримала назву нової шкільної системи. Однією з причин реформи системи була перспектива інтеграції Польщі в Євросоюз, у звʼязку з чим була здійснена спроба адаптувати польську систему освіти до європейської. Також дізнавайтесь про кращі університети Варшави.
Початок освітніх реформ
Наприкінці 20 століття, у період з 1998 року по 1999 рік, обовʼязковою була усталена структура системи освіти Польщі:
- дитячий садок;
- 8-річна початкова школа (обовʼязкова);
- 3-річна базова професійна школа;
- 4-річний загальноосвітній ліцей (середня загальноосвітня школа);
- 4-річні технічні або професійні ліцеї;
- 5-річний професійний технікум.
Проведення реформи, яка почалася у 1999 році, було розраховане на кілька років. Зміни відбулися як у структурі польської системи освіти, програмі навчання, так і у наближенні навчальних закладів до європейських стандартів. Наслідком змін було збільшення кількості молоді, які здобували середню і вищу освіту. Випускники польських шкіл повинні отримувати широкопрофільну підготовку, в якій особлива увага звернена на інформатику, іноземні мови, підготовку до самоосвіти, самостійне влаштування на роботу, а також вміння поводити себе на ринку праці.
Перед проведенням реформ було поставлено низку цілей. Серед них:
- підвищення рівня освіти суспільства шляхом поширення середньої та вищої освіти;
- вирівнювання шансів на отримання освіти;
- поліпшення якості освіти.
Проте для того, аби реалізувати ці цілі, потрібно було враховувати умови в освітньому просторі:
- продовження освіти до 16 років і перенесення на рік моменту прийняття
учнем рішення про вибір подальшого освітнього шляху;
- реструктуризація шкільної системи, в якій окремі етапи навчання будуть охоплювати групи дітей або молоді на тій самій стадії психічного і фізичного розвитку;
- перебудова професійної освіти. У майбутньому це повинно дозволити відносно швидке присвоєння спеціальних професійних кваліфікацій, а також полегшити процес перенавчання відповідно до потреб ринку праці;
- ведення системи перевірок та іспитів.
Етапи проведення освітньої реформи
Реформа освіти змінила шкільну систему. Реформування шкільної системи було поділене на декілька етапів. З 1 вересня 1999 року, відповідно до закону від 8 січня 1999 року, який містить правила введення реформи системи освіти, почалося впровадження реформованої системи обовʼязкової освіти, до складу якого входять такі школи: 6-річна початкова школа та 3-річна гімназія.
Згодом були засновані такі типи так званих “післягімназійних” шкіл:
- 2-3 літні базові професійні школи;
- 3-річні загальноосвітні ліцеї;
- 3-річні профільні ліцеї;
- 4-річні технікуми.
Складним і важливим елементом реформи було створення нових типів шкіл. Структурна реформа передбачала чітке розділення на етапи навчання. Ідеї реформаторів були важко прийняті – постійною перешкодою було недофінансування освіти. Проте польська шкільна освіта вважається однією з найякісніших у Східній Європі.
Структура освітньої системи Польщі
Після проведення реформи у 1999 році навчальні заклади були поділені відповідно до етапів навчання учнів за певним віком. Шестирічна початкова школа для дітей у віці від 7 до 13 років з двома ступенями: клас від 1 до 3 класу з інтегрованими заняттями та клас від 4 до 6 зі структурою занять у формі блоків. Трирічна гімназія як продовження загальноосвітньої школи для молоді у віці від 13 до 16 років. Діти віком від 16 років можуть навчатися у різних типах середніх шкіл. Трирічні ліцеї з різним профілем (гуманітарний, класичний, економічний та технічний). Технікум, в якому навчання триває 4 роки. Після закінчення ліцею та технікуму діти отримують атестат зрілості.
Навчання у початковій школі триває 6 років і поділене на 2 етапи: протягом перших трьох років у навчальній програмі немає чіткого поділу на предмети, навчання відбувається у формі інтегрованих занять. На першому етапі навчання немає традиційного поділу на уроки, перерви і предмети, що дозволяє вчителеві організувати заняття. Також учитель визначає спосіб поєднання розумової та фізичної активності під час уроку. У школі немає також чіткого поділу на такі предмети, як польська мова, математика, природничі науки. Окремо учні вивчають такі предмети як англійська мова, фізична культура, музика та релігія. Ці предмети викладають різні вчителі. Більшість предметів викладає один учитель, який виконує також функції класного керівника. Такий предмет як релігія є необовʼязковим. Якщо батьки дитини не сповідують католицьку віру, вони можуть прийняти рішення, щоб їхня дитина не відвідувала уроки релігії. Такі учні замість релігії відвідують уроки етики. Школа зобовʼязана організувати такі уроки навіть для одного учня. На другому етапі навчання у початковій школі вилучено поділ на традиційні предмети, введено так званий “блоковий спосіб навчання”. Предмети обʼєднані у чотири предметних блоки: культура і польська мова, математика, природа, історія і суспільство. Автором програми навчання є не Міністерство освіти, а учитель. Саме вчитель ухвалює остаточне рішення щодо того, за якою програмою та за якими підручниками навчати учнів. Учитель отримує лише програмні основи для свого блоку знань, які слугуватимуть йому для розробки конкретної шкільної програми навчання.
Інклюзивна освіта
Початкова школа може мати інтегровані класи. Інтегровані класи – це спеціально створені класи для дітей з обмеженими можливостями. Батьки дітей з інвалідністю мають право вибрати спеціальну школу або індивідуальне навчання для своїх дітей. При створенні інтегрованого класу чітко дотримується пропорція від 3 до 5 дітей з обмеженими можливостями у класі з загальною кількістю учнів від 15 до 20. В інтегровані класи обовʼязково призначають двох учителів: класного керівника і вчителя-помічника. Зазвичай учні, які потрапляють до інтегрованих класів, можуть мати такі порушення розвитку як початковий аутизм.
Новою реформою польської системи освіти є реформа підручників. До вересня 2014 року придбання підручників для учнів було обовʼязком батьків, які за власні кошти купували підручники для своїх дітей. Безоплатні підручники з обовʼязкових предметів для всіх учнів початкових і середніх шкіл є передумовою поправки до Закону про систему освіти, яку ухвалив Сейм у червні 2014 року.
Одним з основних результатів реформування системи освіти стало впровадження ідеї інтегрованого й блокового навчання, що забезпечує всебічний розвиток особистості учня. До позитивних сторін реформи системи освіти польські дослідники відносять:
- передачу шкіл до відома органів місцевого самоврядування;
- відновлення інституції гімназії у системі освіти;
- ведення системи критеріїв і зовнішніх іспитів;
- автономія шкіл (це забезпечує різноманітність освітніх пропозицій).